У період дорослішання дитини у батьків виникає низка питань щодо питання: чи потрібна підготовка до школи та навіщо вона взагалі? Тож давайте  з’ясуємо поступово.

Навіщо потрібна дошкільна підготовка?

На те є кілька причин:

• Адаптація дитини до навчання. Відвідуючи заняття з підготовки до школи, дитина швидше  звикатиме до атмосфери школи, розпорядку дня, колективу, галасу, тощо. Тож з першого вересня вона менше стесуватиме та істерикуватиме.
• Зрівняння першокласників в знаннях. Надзвичайно незручно для вчителя, коли третина класу вільно читає, третина справляється лише по складах, а ще третина ледь розрізняє букви. Це складно не тільки для педагога, а й для самих учнів. Діти, що відстають від інших, відчувають себе  незручно,  перебувають у постійному в стресі та вдвічі більше працюють,  щоб засвоїти навчальний матеріал. Згодом вони можуть стати об’єктом насмішок однолітків. А учні, які справляються із шкільним навантаження краще, нудьгують, втрачають цікавість до навчання та зрештою взагалі не розуміють, навіщо їм та школа.
• Вступ до школи. Коли батьки хочуть віддати дитину в престижну гімназію чи ліцей, там зазвичай є відбір. А іноді навіть конкурс по кілька дітей на одне місце. Звісно ж, в першу чергу без проблем вступить саме підготовлена дитина.
• Вільний час. Підготовчі групи вивільнюють час батькам, тому є  більше часу для особистих справ, а не для хаотичних спроб навчити дитину. Окрім того, такі спроби зазвичай не надто професійні, якщо батьки не мають педагогічного досвіду.
• Цікаве дозвілля. Підготовка до школи дуже цікава та захоплююча, якщо її правильно організувати. Діти граючись, танцюючи, співаючи, малюючи здобувають корисні навички та знання.

Як облаштувати підготовчий процес?

Є кілька основних способів, як підготувати дитину до школи:

• Підготовча група дитячого садка. Це найпростіший варіант, адже не потрібно нічого окремо шукати та віддавати дитину в новий колектив. Однак це потрібно планувати ще при виборі садка, з’ясувши, чи є в ньому підготовча програма і як вона влаштована. Якщо цього не зробити, то доведеться вдовольнитися стандартною загальноосвітньою програмою, що влаштовує не всіх.
• Курси при обраній школі. Цей варіант привабливий тим, що крім навчання вирішує ще й питання адаптації. Малюк звикне до дороги в школу, дізнається, де знаходяться їдальня, вбиральня чи бібліотека, познайомиться з учителем та потенційними однокласниками.
• Курси в центрі раннього розвитку. Спеціальні дитячі клуби пропонують групові та індивідуальні заняття. Перевага в тому, що можна зручніше обирати графік, місцерозташування, викладачів та навіть методики викладання.
• Заняття вдома. Це свого роду дитячий репетитор, що займатиметься із малюком в обрані дні та години. Тут індивідуальний підхід та звична обстановка, завдяки чому дітям значно легше освоювати щось нове.
• Сімейне виховання. Звісно, можна самостійно навчати дитину. У певному сенсі це найкращий варіант, проте він потребує ретельної підготовки. Потрібен час та систематичні регулярні заняття. Доведеться скласти програму, постійно вивчати різні методики, шукати нові вправи, тощо. Дуже важко це поєднати із роботою з 8 до 6, але якщо один із батьків не працює – можна спробувати.